Україна проходить через кардинальні зміни у внутрішній та зовнішній політиці, пов’язані з переформатуванням політичної системи, з вибором інтеграційного вектора розвитку, виникненням загроз територіальної цілісності країни.Політичні проблеми загострились на фоні накопичених та не вирішених за останні 20 років соціально - економічних проблем. Висока централізація та бюрократизація економічних функцій сприяла розквіту корупції, підривала економіку регіонів і перспективи стабільного економічного зростання країни.

Соціальний популізм в слабкій економіці привів до виснаження ресурсів, посилив нерівність та несправедливість, підірвав потенціал для розвитку людського фактора. Незадоволеність тим, що відбувається в країні і бажання змін стали основною рушійною силою масових акцій протесту. У суспільстві сформований запит на політичне та економічне перезавантаження країни, а не просто на зміну партійних вивісок та імен. Економічна та соціальна політика потребують нових підходів та інструментів реалізації.

Це означає кардинальний перегляд взаємовідносин між державою та бізнесом, побудова рівноправних та взаємовигідних відносин між центром та регіонами в унітарній державі, посилення ролі економічних стимулів в соціальній та економічній політиці. Це шлях до стійкого економічного зростання, суспільного консенсусу та об’єднанню країни. Нова соціальна політика повинна бути побудована на принципах високої ефективності соціальних витрат, створення умов та стимулів для високої якості та доступності соціальних послуг, розвиток гнучких інноваційних підходів до формування людського капіталу.